Империал

 Подивившись на успіхи світових ланцюжків, хотельеры суцільно й поруч стали створювати ланцюжка національні - тобто в межах однієї країни. Такі готелі теж можуть орієнтуватися на забезпечених клієнтів, але, як правило, вони набудовують їх на розслаблений і більше демократичний відпочинок. Наприклад, турецькі ланцюжки Rixos і малюсінька поки Amara орієнтуються на VIP-Клієнтів, але при цьому прагнуть включити у вартість проживання якнайбільше послуг - щоб не дратувати клієнтів виставлянням рахунку за кожну склянку вина. Отут вам і цілодобове харчування, і включені у вартість дорогі спиртні напої, і дійсно величезний список безкоштовних видів спорту й розваг. Поряд із цим людина замість загального шведського стола може піти в ресторан a la carte і приємно провести час, розплачуючись тільки за зовсім уже ексклюзивні вина.

Але в цілому національні ланцюжки відрізняються "народним" характером, таким як у єгипетських готелях Sun Rise або турецьких IC. У пляжних країнах всі вони годують гостей три рази в день, причому подекуди можна прямо на шведському столі замовити кухареві улюблений сніданок (це крім того, що навколо лежать сотні страв на будь-який смак). А той, щоб відповідати ім'ю свого готелю, повинен назубок знати всі мислимі й немислимі блюда. Наприклад, в одній з готелів мережі Universal на Мальдивах якісь англійці побажав откушать іспанський омлет. І що ви думаєте? Кухар навіть не перепитав, а відразу покидав на сковорідку потрібні тридцятимільйонні, і раз-два - омлети готовий. Все це, помітьте, не вважається якимсь изыском для особливо поважних осіб. Просто так мальдивцы розуміють шведський стіл.

Національні ланцюжки намагаються не тільки смачно нагодувати, але й уміло розважити. Тому в пляжних мережних готелях на масових курортах звичайно працюють сильні команди аниматоров. Отут тобі й аквааэробика по ранках, і танець живота після обіду, і сильні розважальні програми ввечері. При багатьох готелях можна навіть записатися на курси англійського, а те й турецької мови. Для дітей, відповідно, своя анімація: у кожної поважаючій себе готелю повинен бути міні-клуб, де нянька-вихователь (звичайно румунського, польського або навіть російського походження) навчає маляти ліпленню, малюванню й усяким спортивним іграм. І робить це, як правило, рідною мовою ребенка. А от в Sol Melia у Хорватії поділу на дітей і дорослих ні, і надвечір до столиків кафе починають виходити Белоснежки із гномами, Сніжні королеви та інші мультяшно-книжкові герої, які всім підряд розповідають казки, причому на англійському (!).

Зустрічаються й інші особливості сервісу. От, наприклад, у Єгипті, у місцевих ланцюжках Azur і Sun Rise, крім усього іншого вам ще безкоштовно зроблять масаж або модну зачіску. При цьому політика того ж Sun Rise - бути тільки 4*. Уже всі туристи давно визнали, що готелі заслуговують кращого звання, а власникові начебто однаково.
Це не виходить, втім, що в немережевих готелях вас очікує поганий сервіс, неякісна їжа або слабка анімація. Просто одиничний готель може бути як гарним, так і поганим, і якщо ви заздалегідь не одержали про нього рекомендацій, то можете зштовхнутися із сюрпризами. Із сетевиками усе простіше. "Чорні вівці" там неприйнятні, адже один плохенький готель - і в клієнта відбите полювання відпочивати у всіх готелях ланцюжка.

На прощання анекдот. Один турист протягом довгого часу відпочивав у Туреччині, причому в готелях однієї й тієї ж мережі. Але років через шість чомусь вирішив перемінити "орієнтацію" і поїхав у Хорватію, де улюбленого ланцюжка не виявилося. Скрепя серце, готельний фанат погодився на проживання в "четвірці", приблизно рівної турецької. Однак через 10 днів в аеропорті він у повному розладі почуттів розповідав всім від'їжджаючим туристам, що краще знову поїде в Туреччину, зате в перевірений готель, тому що тут (про, жах!) йому навіть жодного разу не запропонували шампанське в номер?